Мистецтво любові

«Хто нічого не знає — той нічого не любить. Хто нічого не робить — нічого не розуміє. Хто нічого не розуміє, той нічого не вартий. Але той, хто розуміє, — любить, помічає, бачить… І що більшими знаннями володієш із певного предмета, то сильніша любов. Той, хто гадає, що всі плоди достигають одночасно з полуницею, нічого не відає про виноград».

жодна людина не повинна бути засобом для досягнення цілей іншої людини

Любов — це діяльність, а не пасивний вплив: у ній треба «перебувати», а не «впадати» в неї. Загалом активний характер любові можна описати твердженням про те, що любов переважно означає давати, а не брати.

Бо мудрі знають: чоловік — то Небо,
А жінка є Земля. Вона плекає все,
Що Небо їй дає. Коли тепла бракує —
Його їй Небо посилає. Свіжості й вологи мало —
Вони із Неба линуть.
Небо здійснює свій рух, мов чоловік,
Що годувальником є для жони своєї.
Земля ж є берегинею — вона народжує й годує
Дітей своїх.
Земля і Небо розумом наділені, бо ж бачиш:
Вони працюють, як розумнії істоти.
Якби ці двоє та не мали втіхи одне від одного,
Чи прагнули б єднання — мов закохані?
І без Землі невже розквітли б квіти та дерева?
Чому вродитися з дощу й тепла від Неба?
Господь-бо наділив бажанням чоловіка й жінку
Єднання прагнути, щоб врятувати світ.

якщо хочеш впливати на інших, маєш бути людиною, яка здатна штовхати людей вперед і підтримувати їх.

Без любові людство не могло б прожити жодного дня.

Повага означає зацікавленість у тому, щоб інша людина зростала й розкривала свою особистість. Отож вона передбачає відсутність експлуатації. Я хочу, щоб той, кого я люблю, ріс і розкривався заради себе самого — по-своєму, а не для того, щоб мені служити. Якщо я когось люблю, то відчуваю себе одним цілим із ним — але з таким, як він є, а не з таким, якого я хочу бачити об’єктом свого використання.

головною умовою досягнення любові є подолання власного нарцисизму

люди, якими захоплюються та яких прагнуть наслідувати, є будь-ким, та аж ніяк не носіями видатних душевних якостей. На увагу суспільства зазвичай заслуговують особи, завдяки котрим пересічна людина відчуває сурогатне задоволення

«Знати і розуміти, що нічого не знаєш, — найбільше досягнення. Не знати й гадати, що знаєш, — хвороба»