Нiчого. Спала. Хто ж зимою робить?
Спить озеро, спить лiс i очерет.
Верба рипiла все: "Засни, засни…"
I снилися менi все бiлi сни:
на срiблi сяли яснi самоцвiти,
стелилися незнанi трави, квiти,
блискучi, бiлi… Тихi, нiжнi зорi
спадали з неба - бiлi, непрозорi -
i клалися в намети… Бiло, чисто
попiд наметами. Ясне намисто
з кришталю грає i ряхтить усюди…
Я спала. Дихали так вiльно груди.
По бiлих снах рожевiї гадки
легенькi гаптували мережки,
i мрiї ткались золото-блакитнi,
спокiйнi, тихi, не такi, як лiтнi…