bookmate game
uk
Free
Леся Українка

Лісова пісня

  • Sasha Favorovцитирует9 лет назад
    М а в к а
    Нi, милий, ти душу дав менi, як гострий нiж дає вербовiй тихiй гiлцi голос.
  • Oksana Nykoliukцитирует3 года назад
    Нi! я жива! Я буду вiчно жити!
    Я в серцi маю те, що не вмирає.
  • Anja Boroznyakцитирует4 года назад
    Кохання — як вода, — плавке та бистре,
    рве, грає, пестить, затягає й топить.
  • Александра Ивановацитирует4 года назад
    П о с т а т ь М а в к и

    Заграй, заграй, дай голос мому серцю!

    Воно ж одно лишилося вiд мене.

    Л у к а ш

    Се ти?.. Ти упирицею прийшла, щоб з мене пити кров? Спивай! Спивай!

    (Розкриває груди).

    Живи моєю кров'ю! Так i треба, бо я тебе занапастив…

    М а в к а

    Нi, милий, ти душу дав менi, як гострий нiж дає вербовiй тихiй гiлцi голос.

    Л у к а ш

    Я душу дав тобi? А тiло збавив!

    Бо що ж тепера з тебе? Тiнь! Мара!
  • b6893746294цитирует2 года назад
    Я не кохала? НI, то ти забула,

    яке повинно буть кохання справжнє!

    Кохання - як вода, - плавке та бистре,

    рве, грає, пестить, затягає й топить.

    Де пал - воно кипить, а стрiне холод -

    стає мов камiнь. От м о є кохання!
  • sasstyaцитирует2 года назад
    Ну, як-таки щоб воля - та пропала?
    Се так колись i вiтер пропаде!
  • Nataliiaцитирует2 года назад
    для тебе щастя - тiнь, ти нежива.
  • Alexandra Holodniakцитирует3 года назад
    шелестом тихим вербової гiлки,

    голосом нiжним тонкої сопiлки,

    смутними росами з вiтiв моїх.

    Я їм тодi проспiваю

    все, що колись ти для мене спiвав,

    ще як напровеснi тут вигравав,

    мрiї збираючи в гаю…

    Грай же, коханий, благаю!
  • Каролина Горватцитируетпозавчера
    М а в к а

    Як солодко грає,

    як глибоко крає,

    розтинає бiлi груди, серденько виймає!
  • Каролина Горватцитируетпозавчера
    Нiчого. Спала. Хто ж зимою робить?

    Спить озеро, спить лiс i очерет.

    Верба рипiла все: "Засни, засни…"

    I снилися менi все бiлi сни:

    на срiблi сяли яснi самоцвiти,

    стелилися незнанi трави, квiти,

    блискучi, бiлi… Тихi, нiжнi зорi

    спадали з неба - бiлi, непрозорi -

    i клалися в намети… Бiло, чисто

    попiд наметами. Ясне намисто

    з кришталю грає i ряхтить усюди…

    Я спала. Дихали так вiльно груди.

    По бiлих снах рожевiї гадки

    легенькi гаптували мережки,

    i мрiї ткались золото-блакитнi,

    спокiйнi, тихi, не такi, як лiтнi…
fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз