Iнститутка

Стрiла його веселенька, привiтала любо, а вiн радiє. Не знає, що то вiтають не його, — хуторець вiтають!

Воли в ярмi, та й тi ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпiла i не озвалась

Поздоров його, мати божа: я вiльна! I ходжу, i говорю, i дивлюсь — байдуже менi, що й є тi пани у свiтi!

Сама не знаю, чого душа моя бажає: чи щоб вiн знову озвався пiд вiконцем, чи щоб не приходив…

Легко зiтхнути, весело глянути й думати: що зароблю, то все на себе; що й посиджу i поговорю, — нiкого не боюся; робитиму чи нi, — нiхто мене не присилує, нiхто не займе. Чуюся на душi й на тiлi, що й я живу.

Якби менi за кожною бiдою моєю плакати, досi б i очi я виплакала.

Вип'ємо до дна, бо на днi молодiї днi!

як щаститься, усе добро на лихо стане.

Прокинеться, — до дитини, а дитинка вже на божiй дорозi.

Якби мені за кожною бідою моєю плакати, досі б і очі я виплакала