Проєкт «Лабіринт»

Той… послухай… От я, хочу в душ. А ти б чого хотіла?
— Гарячу ванну. І щоби п-піна до стелі. Масаж з ­олією лемонграсу, гарячим камінням і гарячими рушниками. Потім величезний тост з авокадо, лососем і яйцями пашот. Звісно, теж гарячий. Келих просекко — дуже холодного. Ліжко з ортопедичним матрацом та ортопедичною подушкою, свіжу постільну білизну. Улюблену піжаму й теплі шкарпетки. Наостанок — дванадцять годин міцного сну.

— Але Держава…— починає Ясон.
Так і замовкає на середині фрази, бо, мабуть, сам не знає, що там Держава.
Це, мабуть, насправді стрьомно — відчути, що Держава скінчилася. Вдома, із теплого ліжечка, її було легко обожнювати або ненавидіти. І тільки зараз, посеред цього клятого лісу, стає зрозуміло, що вона нікого ні від чого не захистить. Ба більше: навіть і на думці цього не має

Чуєш, той… Атропос каже, якщо хтось дізнається про бої, вона мені яйця відкрутить. Це ж фігня, так?
— Чому ж? Я би на твоєму місці з такими речами не жартувала. Ще можуть колись знадобитися.
— Бляха! Паскудний жарт