Три товариші. Чорний обеліск

Скромність і сумлінність винагороджується лише в романах. А в житті їх використовують і відкидають геть.

Такт — це мовчазна угода не помічати одне в одного вад, замість того, щоб їх позбутися

Коли людина чогось варта, то вона вже тільки пам’ятник сама собі. А бути пам’ятником, по-моєму, тяжко й нудно.

Коли людина чогось варта, то вона вже тільки пам’ятник сама собі. А бути пам’ятником, по-моєму, тяжко й нудно.

менше людина думає про свою гідність, то більшого вона варта,

каже Кестер. Бо візьмеш — і вхопишся, захочеш утримати. А втримати не можна нічого…

Що менше людина думає про свою гідність, то більшого вона варта,

Дні народження дуже підточують почуття власної гідності. Особливо зранку.

Кохаю більше, ніж сам гадав. Моє почуття, як раптовий вітер, про який думаєш, що це тільки грайливий подих, аж поки раптом серце не зігнеться від нього, як верба в бурю. Я кохаю тебе, серце мого серця, єдиний затишку серед всесвітнього неспокою, я кохаю тебе, ту, що чує, як квіти хочуть пити і як час стомлюється, ніби мисливський собака, я кохаю тебе, почуття струмує з мене, як із щойно відчинених воріт, за котрими ховався невідомий сад.

— Ти питаєш, як дитина.
— А як діти питають?
— Так, як ти. Все питають і питають, аж поки не доводять до того, що дорослі не знають, як відповісти, і бентежаться або починають сердитись.
— Чого ж вони сердяться?
— Бо зненацька помічають, що в них є щось страшенно фальшиве, і не хочуть, щоб їм нагадували про це.