саміту, який проходив у 2009 році в Копенгагені. Останнього вечора конференції я приєдналася до групи захисників навколишнього середовища, серед яких був один з найвідоміших британських активістів. Протягом усього саміту він випромінював упевненість та холоднокровність, доповідаючи десяткам журналістів про результати кожного раунду переговорів та про наслідки викидів парникових газів для світу. Попри труднощі мій знайомий оптимістично дивився на можливі результати конференції. Однак коли все закінчилось і жалюгідну угоду було підписано, він згас на очах, а сидячи в італійському ресторані розридався, повторюючи: «Я насправді вважав, що Обама розуміє».