Взуття-буття. Історія Nike, розказана її засновником

Активи дорівнюють сумі зобов’язань та капіталу.

ти маєш знати, чого хочеш і з чим тобі потрібно залишитися в остаточному підсумку

Усі розповідають свою історію, або, принаймні, намагаються, однак вони завжди лише наполовину розкривають усі факти, якщо взагалі розкривають їх, і всі ті факти позбавлені душі.

На нас вони вплинули не так сильно і ненадовго, адже жоден із нас ніколи не був на них зациклений. Але така вже природа грошей. Маєш ти їх чи ні, потрібні вони тобі чи ні, подобаються вони тобі чи ні — вони намагаються визначати твоє буття. І як у людей, у нас одне завдання — не дозволити їм цього.

Я дуже часто чув ще одне висловлювання від цих самих професорів; це була стара приказка: «Якщо товари не перетинають міжнародні кордони, цим займатимуться солдати».

Це ніколи не було просто бізнесом. І ніколи не буде. А якщо коли-небудь це таки стане «просто бізнесом», то це означатиме, що той бізнес нікчемний.

Ми обоє народилися для конкуренції, і жоден з нас не вмів пробачати.

«Щоб вивчити своє “я”, потрібно забути про своє “я”».

«Боягузи ніколи за це навіть не бралися, а слабаки померли дорогою. І от, залишилися ми, пані та панове. Ми».

Роки життя в постійному стані стресу рано чи пізно даються взнаки. Коли ти бачиш довкола себе тільки проблеми, ти не можеш бачити все так виразно, як мав би.