Мойсей

Сорок літ я трудився, навчав,
Весь заглиблений в тобі,
Щоб з рабів тих зробили народ
По твоїй уподобі.

Сорок літ, мов коваль, я клепав
Їх серця і сумління
І до того дійшов, що уйшов
Від їх кпин і каміння.

Голосистий Датан перепер

Честь віддавши Ваалу

То йому заказав Авірон

Новим гнівом Єгови

Серед них Авірон і Датан

Все, що мав у житті, він віддав
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї

Милосердними треба вам буть
Задля всього живого!
Бо життя – се клейнод, хіба ж є
Що дорожче над нього?»

Цвіт безтямності плодить усе
Колючки лиш і муки.

Ти далеко в минуле глядиш
І в будущі дороги,
Та на близькі терни та пеньки
Все збиватимеш ноги.