Біле ікло

На чолі зграї біг великий сірий вовк — один із вожаків зграї. Він і вів зграю по її слідам. Вовк погрозливо ричав або кусав молодих вовків, коли ті намагалися його обігнати. Помітивши вовчицю, яка тепер повільно дріботіла по снігу, він прискорив біг.

Вона зрівнялася з ним, наче там було її місце, і побігла у темпі зграї. Вовк не ричав на неї і не шкірив зуби, коли бувало, що вона забігала уперед. Навпаки, він був до неї прихильний і, намагаючись догодити, біг поряд, нахиливши голову, а коли підбігав надто близько, то це вона ричала та шкірила на нього зуби. Коли їй траплялась нагода, вона могла цапнути його за плече. В такі моменти вовк не сердився. Він просто відстрибував у бік, роблячи декілька незграбних стрибків, всім своїм виглядом нагадуючи зніяковілого шанувальника.

Тваринам легше відрізнити добро та зло. Добро змушує відчувати спокій та притупляє біль, тому добро викликає почуття любові. Зло викликає тривогу, відчуття небезпеки та болю і, відповідно викликає почуття ненависті.

Знову почулося виття