Григорій Тютюнник

і вітер сушить — не висушить сльози в її очах.

Чорнила слізьми не розмаж

У горі, сину, ні на кого серця немає

а чого тітка Марфа Яркова на мене так дивиться? Мама довго мовчить, потім зітхає і каже: — Вона любила твого тата. А ти на нього схожий...

а сльози в очах, наче дві свічечки голубі. До тата... Я ж бачу.

Гляне було—просто гляне і все, а в грудях так і потерпне