Тал Бен-Шахар

«Доки людина остаточно на щось не наважиться, завжди залишаються сумніви, можливість відступити, бездіяльність. З приводу будь-якого прояву ініціативи існує одна проста істина, незнання якої вбиває незліченні задуми і великі ідеї: тієї миті, коли людина рішуче зв’язує себе зобов’язаннями, Провидіння теж починає діяти. У пригоді цій людині стає сила-силенна найрізноманітніших подій, які інакше ніколи б не трапилися. Прийняте рішення тягне за собою цілий потік подій: корисних збігів, зустрічей і пропозицій підтримати матеріально, у які ніхто й ніколи б не повірив. Я відчував глибокий пієтет перед одним із двовіршів Ґете: “Якщо ви думаєте або вірите, що на щось здатні, почніть робити це. У дії — диво, чеснота і сила”»30.
30
Насправді Ґете приписала цю фразу британська новелістка Мері Кореллі 1905 року у своєму творі «Дух творіння». (Прим. пер.)

Цей факт наочно продемонстрував психолог Філіп Брікман, який разом зі своїми співробітниками довго спостерігав за рівнем щастя людей після виграшу в лотерею. Не минало й місяця, як ці щасливці верталися на колишній рівень духовного добробуту, — якщо до виграшу в лотерею вони були нещасними, то такими й залишалися. Ще більш дивно те, що подібне відбувалося і з жертвами автокатастроф, які через параліч нижніх кінцівок виявлялися назавжди прикутими до інвалідного візка, — всього лише за рік після катастрофи вони були такі самі щасливі або такі самі нещасні, як раніше.

Ще далі в цьому ж напрямку пішов психолог Деніел Ґілберт — він показав, як погано ми передбачаємо свій душевний стан у майбутньому. Ми уявляємо, ніби придбання нового будинку, просування по службі або публікація нашої книжки зроблять нас найщасливішими людьми на світі, тоді як насправді ці досягнення ні до чого не ведуть, окрім нетривалого сплеску рівня щастя. Те саме можна сказати і про лихі пригоди в нашому житті. Душевні страждання, що їх нам завдали розрив з коханою людиною, втрата роботи або провал нашого кандидата на виборах, тривають недовго — спливе трохи часу, і ми знову станемо такими ж щасливими або такими ж нещасними, якими були до цього.

Більше того, якщо сприймати й використовувати гроші як засіб для набуття сенсу, гонитва за багатством легко перетворюється на мету, співзвучну з нашим внутрішнім «я». Наприклад, якщо у нас бряжчить у кишені, то звільняється час для занять, важливих для нас особисто, або з’являється можливість вкласти гроші у справу, у яку ми віримо.

Наша звичка ставити знак рівності між працею і стражданням — це потужний внутрішній бар’єр, який заважає багатьом людям переживати щастя в навчанні й у прац

Психолог Емі Вжесневські та її колеги доводять, що люди сприймають свою роботу трьома можливими способами: як роботу, як кар’єру або як покликання

Оскільки нам не віриться, що ми й справді гідні чогось хорошого і що воно могло б нам належати, то ми відчайдушно боїмося все це втратити.

Щовечора перед сном записуйте у свій подячний щоденник щонайменше п’ять речей, які зробили або роблять вас щасливими, — ті речі, за які ви вдячні долі.

Як тільки ви визначите, які ритуали у своєму житті ви хотіли б запозичити, впишіть їх у свій щоденник і починайте виконувати

Попри те, що більшість таких досліджень трактує гроші як суто зовнішню мету, часом вони перебирають на себе функції внутрішньої мети, — у цих випадках матеріальний добробут хоч і є основним об’єктом наших прагнень, але щастю він не шкодить і навіть допомагає. Серед тих, хто пнеться зі шкури, щоб заробити зайву копійку, чимало людей, яким геть не цікавий матеріальний бік справи; у багатстві для них набагато важливіше те, що воно уособлює в їхніх очах, — винагорода за працю, свідчення їхньої компетентності тощо. У цьому разі заробляння грошей зумовлено радше причинами внутрішнього характеру, наприклад потребою в особистісному зростанні, ніж такими зовнішніми чинниками, як соціальний статус.