Иван Котляревский

Коли кого любиш, того нічого не забудеш

"Коли б, - каже, - умер я в Трої,
Уже б не пив сеї гiркої
I марне так не волочивсь".

Замiшують пшеничне тiсто з маслом i з молоком, обкладають цим тiстом кахлю, перше змазавши її маслом, кладуть гусячi нирки, печiнку, кусочки м'яса, заливають товченою печiнкою, закривають все це краями того ж тiста i ставлять у пiч пектись - поки буде готове" (Маркевич. - С.

Замiшують пшеничне тiсто з маслом i з молоком, обкладають цим тiстом кахлю, перше змазавши її маслом, кладуть гусячi нирки, печiнку, кусочки м'яса, заливають товченою печiнкою, закривають все це краями того ж тiста i ставлять у пiч пектись - поки буде готове" (Маркевич. - С.

"Енеїда" - енциклопедiя народного життя. Мало не кожна строфа поеми для тих, хто умiє ту енциклопедiю читати, може розгорнутися в цiлу наукову розвiдку про той чи iнший аспект сучасної I. Котляревському дiйсностi.

Енеїда"[3] - також енциклопедiя культури смiху українського народу. Смiх за своєю природою протилежний однозначностi, сталостi, заданостi.

Нема в свiтi правди, як тiльки в боговi та в менi трошки..."

Пiсля першого повного видання 1842 р. "Енеїда" не видавалася двадцять рокiв. Iшла глуха доба миколаївської реакцiї. З розгромом Кирило-Мефодiївського товариства у березнi 1847 р. українське лiтературно-культурне життя завмирає майже зовсiм, аж до перiоду революцiйного пiднесення другої половини 50-х - початку 60-х рокiв. З кiнця 80-х рокiв минулого столiття кiлькiсть видань "Енеїди" починає швидко рости.

Троя (або Iлiон) - стародавнє мiсто-держава в Малiй Азiї, в районi протоки Дарданелли.

Оспiваний в "Iлiадi" Гомера похiд грекiв на Трою, здобуття i зруйнування ними мiста вiдбулися у XII ст. до н. е.