Сергій Крикун

Воно — це пекельна істота, що наче випірнула з нічних кошмарів.

Гаразд. Але не крапни на ковдру, а то мама тебе вб’є.

Мені слід змусити тебе зжерти того капелюха, йобаний ти срако-бандит!

Найкраще ми брешемо, коли брешемо самим собі.

Якщо колеса Всесвіту налаштовані правильно, тоді зло завжди компенсується добром… але й добро також може бути жахливим.

Той рак робив дещо більше, ніж просто вбивав мого батька. Він його принижував, дискредитував.

У кошмарах ми можемо помислити про найгірше. На те вони й існують, здогадуюсь я.

Є лише люди, з якими хочеться бути разом, з якими потрібно бути разом — люди, що збудували домівки в твоєму серці

Риби виїли очі в того нещасного джентльмена, зжерли в нього три пальці, пеніс і більшу частину лівої ступні.

ро той підвал не була втішливою ані на крихту.