Євгенія Кузнєцова

Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.

Як особливо красивих жінок стає особливо шкода у старості, тому що видно, які вони були гарні, так і цей будинок мав на собі тавро колись гамірного, а тепер порослого малиною місця.

Подалі на ділі, — казала вона, — ближче в серцях»

Не так сталося, як гадалося,

Не так сталося, як гадалося

Господь чи еволюція нащось придумали жінці талію, щоб її тримали чоловічі руки або щоб носити на ній своїх маленьких дітей, бо на стегні дітям затишно і зручно.

Робіть те, чого вам хочеться. Не слухайте нікого. Навіть мене не слухайте, дівчата. Просто робіть так, щоб добре було вам самим, бо ніхто потім не оглянеться на вас, що ви робили щось, аби комусь було затишно, аби комусь було світло і не дуло. Ніхто не згадає. А ще, дорогі мої, заводьте дітей…

Один середніх літ і розуму

— Це він, — чула вона у відповідь і розуміла, що любила цей голос так, що ніякі фікуси їй не були потрібні.

Мієчка тут вирішувала, куди рухатись далі. У шелтері ідеї не приходили до голови, зате приходило усвідомлення, що колись таки прийдуть.