Оксана Калина

Дітей потрібно жаліти й пестити, ніхто не відає, що чекає на них у житті. Хай будуть щасливими, хоч поки малі

Інколи мені здається, що я народилася вже старою і самот­ньою. Звісно, це неправда. Самотніми чи ні, щасливими чи навпаки ми не народжуємося, а стаємо. Так само, як і старими. Прикро, коли в молодому тілі живе стареча душа. Краще, коли навпаки. Але й старечі, утомлені душі потребують любові. Може, навіть більше, ніж інші…

якщо з дітьми сталася біда — закрий рота й відкрий обійми.

Мій гіркий досвід показував: від того, що ти відкриваєшся людям, чекаєш від них теплоти чи даруєш свою, добра не буває. Самий біль.

Коли Бог хоче покарати, він робить нас глухими й сліпими та відбирає розум.

Учора вже немає, завтра ще немає. Є тільки сьогодні.

Юлю, донечко, прощавай і вибач…

— Батько помер. Сьогодні вночі. Ховатимемо завтра. Треба в морг, на розтин, бо він…

Я знаю, що тато помер, — ледве чутно прошепотіла я тремтячими губами

Я довго не могла наважитися зайти до кімнати, де стояла труна з татом. Просто боялася