Террі Пратчетт - Смерть на відпочинку

5 книга. Людина! Якщо ти це читаєш, то ти існуєш. Ми, Аудитори, спостерігаємо за тобою, реєструємо тебе, вивчаємо тебе. І дуже скоро ми до тебе дістанемося. Відразу після того, як знищимо цей огидний Плоский світ з його слонами, черепахою і геть-чисто чокнутими мешканцями. Ти читаєш? Виходить, ми йдемо до тебе!

4 книги. Хо, хо, хо. Здрастуйте, маленькі індивідууми. Ви добре поводилися торік? Так, так, я той самий Санта-Хрякус. А це мій ельф Альберт. А це мої вірні кабани-скакуни: Кликач, Долбіла, Ривун та Мордан. Коса? Та ні, це мій палиця. Кістки? Просто я трохи схуд. Блідий як смерть? Я ж сказав, я – Санта-Хрякус, а зовсім не смерть. Адже наполегливі маленькі особистості... і я зовсім не ваш тато. Думаєте, ваші тата тільки й мріють ніби полазити по камінних трубах? Загалом подарунки в панчосі, а я пішов. Мені ще пів плоского світу облетіти треба. А тебе попереджаю: ще раз повіси на камін наволочку, взагалі нічого не отримаєш. Щасливого страшення! Усім. Всюди. А, так, мало не забув... Хо. Хо. Хо.

3 книги. Привіт… е-е… Анк-Морпорк! Це музика, в якій звучить голос Рока, прислухайтеся зараз, або потім буде пізно! Вона витягне вашу душу, витрусить, як килимок, і повісить сушитися на паркан! Вона зведе з розуму весь Незримий Університет, змусивши чарівників пошити собі шкіряні мантії та перефарбувати стіни спалень у чорний колір! Вона породить гітарну епідемію в Анк-Морпорці і влаштує в Гад-парку Безкоштовний Фестиваль, що будь-коли бачив Плоский світ! Для довідки це ще не всі проблеми. Смерть тим часом знову пішов у народ.

2 книги. Смерть помер - нехай живе Смерть! Вірніше, не зовсім помер, але став смертним, і час у його пісочному годиннику-життєзмірнику стрімко витікає. Але уявіть, що станеться: старого Смерті вже немає, а новий ще не з'явився. Бардак? Бардак. У вас призначена зустріч зі Смертью, а Похмурий Жнець раптом візьми і не прийди. Доводиться душі повертатися в колишнє тіло, хоч воно вже й мертве.

1 книга.
Смерть ловить рибу. Веселиться на вечірці. Напивається в шинку. А всі обов'язки Похмурого Жнеца звалюються на тендітні плечі його учня. Але робити нічого: беремо косу, стрибаємо на білого коня Бінки - і вперед!