Щороку напередодні Гелловіну тітка Нева садила нас із братом у свій старенький «Форд-Т» і відвозила до Жовтневої країни збирати кукурудзу й гарбузи. Все це ми приносили в дім дідуся й бабусі, розпихали гарбузи по всіх закутках, кукурудзяні качани залишали на ґанку, а листям з обіднього стола усипали всі сходи, щоб можна було донизу з’їжджати, а не спускатися.
Вона ховала мене, одягненого відьмою, з восковим носом, на горищі, а мого брата саджала під сходами, що вели на горище, і ввечері пропонувала учасникам Гелловінського свята піднятися нагору. Атмосфера була шалена та весела. Мої найкращі спогади з дитинства пов’язані якраз із цією чарівною тітонькою, котрій було всього на якихось десять років більше за мене.