Підводний світ вабив мене з давніх пор. Ще в дитинстві я, незалежно від Ж.І. Кусто та Е. Ганьяна винайшов акваланг. Правда, оскільки я не мав, як вони, багатого спонсора, сталевий балон я замінив гумовою грілкою, а компресор — власними легенями… Тих кількох секунд, що ледь не стали останніми в моєму житті, мені цілком вистачило, щоб назавжди «захворіти» невимовною красою підводного світу. З роками моя тяга до пізнання невідомого лише посилювалась. Я освоїв «комплект підводника № 1», а потім і аквалангів «АВМ» і «Україна», передивився всі доступні нам фільми Ж.І. Кусто, побував з підводними візитами і в Азовському і в Чорному морі. Довелось бачити і затонулі кораблі, але мрія побачити на власні очі казковий світ тропічного моря так на довгий час і залишалась нездійсненною мрією… Прийшов час і сталося дві події, які дозволили моїй мрії здійснитися; впала «Залізна стіна», що затуляла більшості з нас весь світ, і я вийшов на пенсію. Таким чином ці дві події планетарного і особистого плану дозволили мені, нарешті, втілити в дійсність мрію дитинства. Куди їхати? Це не питання! Звісно, туди, де справжні корали і туди, куди дозволять наші, досить скромні заощадження. Австралія з її Великим Бар'єрним Рифом відпала зразу, залишилась Африка, а саме — Єгипет, — Червоне море… І ми поїхали!