Шпага Славка Беркути

Один із супутників "бувалого" хлопчини голосно реготав, зачіпаючи плечем перехожих, а другий — високий, у хутряній шапці — весь час намагався йти осторонь, мовби хотів показати

А сьомий "Б"? Сьомий "Б" сидів у залі, як одна людина.

— Не здавайся, Беркута! Скажи, що ти не винен! — порадив хтось із сьомого "Б"

А я не винен! Я тобі кажу, не винен! При чому тут я, що з ними так? Я перед польотом оглядав, я все оглядав, ти чуєш, не винен я, а-а!

І ніколи не намагайся робити щось тільки тому, що це роблять інші. Своє шукай, — сказав тато.

— Кукулику мій, сиротя бідне…

Славко Беркута

Славко сидів за своєю партою і три звичайних дні — кожен, як споконвіку, тривалістю у двадцять чотири години — здавалися довгими, важкими, мов перехід у горах в тридцятиградусну спеку

— Покажи мені своїх учнів, і я скажу тобі, хто ти!

Пляма крові на Юлькових штанах. Лікар, мовчанка хлопців, злякане обличчя Лілі

"З мене Ріхтера не буде…"

"Звичайно, не буде. Байдиги плетеш. Не буде. Але яке це має значення?"