uk
Володимир Винниченко

Записки Кирпатого Мефістофеля

Сообщить о появлении
Загрузите файл EPUB или FB2 на Букмейт — и начинайте читать книгу бесплатно. Как загрузить книгу?
Доля видатного українського письменника Володимира Винниченка (1880 — 1951) була надзвичайно складною та бурхливою. Цей талановитий художник слова був відомим політичним діячем, який все своє життя присвятив боротьбі за побудову вільної, самостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час було заборонено друкувати.

Головний герой роману «Записки Кирпатого Мефістофеля» Яків Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Все в нього відбувається легко і просто. Навіть до свого кохання він ставиться як до гри: чо­му б і не оженитися з дівчиною, яку він називає Білою Шапочкою, адже вона така гарна і мила? Але на перешкоді стає один факт: ви­являється, що у Кирпатого Мефістофеля є син, що народився проти його бажання. Гра закінчується: Михайлюку треба обирати між коханою і дитиною. І вибір цей аж надто серйозний…
Эта книга сейчас недоступна
291 бумажная страница
Дата публикации оригинала
2020
Год выхода издания
2020
Уже прочитали? Что скажете?
👍👎

Впечатления

  • Swetlana Filipovaделится впечатлением4 года назад
    👍Worth reading
    🚀Unputdownable
    💧Soppy

Цитаты

  • Катеринацитирует2 года назад
    Як я можу піти від тої, яку сам вибрав?
    Нарешті, коли минає багато-багато часу, коли проходить оргія, я почуваю, що тепер знаю і люблю її. І раз питаюся її: що таке любов? Вона відповідає: це те, коли ніщо не існує, окрім нього.
    Значить, вона ще не любить мене.
    І знов згодом задаю їй те саме питання. Вона каже: любов — це страх загубити.
    Ні, і тепер вона ще не знає, що таке любов.
    І от, нарешті, вона сама каже мені: як дивно, я люблю світ, я люблю людей так, як ніколи не любила. Від чого ця жалість у мене, і зворушення, і така, хороша печаль? Я вже не боюсь загубити тебе, бо це ж неможливо, правда? — ми так вросли одне в одного, що я вже не розумію слова «загубить». Кого загубить? Себе?
  • Катеринацитирует2 года назад
    Мене самого зрадило життя, одібравши в мене молодість.
  • Катеринацитирует2 года назад
    Сиджу на Володимирській гірці! Внизу розлився широко Дніпро, затопивши острови і Слобідку. В далині м’якими сумирними лініями манячать дніпровські гори. На них біліє церква монастиря, звідси подібна до надмогильного пам’ятника. Ліворуч розлігся галасливий, завзятий, торговельний і брудний Поділ.

На полках

fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз