Щоденник Анни Франк

складі впала бочка». І далі: «Хтось копирсався біля дверей». Марго теж чула, але стала мене заспокоювати — я від страху побіліла мов крейда, коли тато пішов з Петером.

о. У однієї обличчя нещасне, в другої — задоволене, це, мабуть, залежить від того, який настрій у їхніх чоловіків.

Ця висадка надзвичайно важлива, та нехай не думають, що це початок кінця. Скоріш за все це — кінець початку».

Хто буде колись читати ці листи крім мене самої? Хто мені допоможе?

якщо хочеш взнати людину як слід, треба хоч раз із нею посваритися. Лише тоді можна скласти думку про неї.

євреїв дуже небезпечно з’являтися на вулиці після восьмої вечора,

Вводили нові закони, один суворіший за другий, і євреям велося особливо сутужно. Євреї повинні були носити жовту зірку, здати велосипеди, євреям заборонялося їздити в трамваї, що вже казати про авто. Покупки можна було робити з третьої до п’ятої, та ще й у спеціальних єврейських крамницях. Після восьмої вечора не можна було виходити надвір і навіть сидіти в саду чи на балконі. Не можна було відвідувати кіно, театр — жодних розваг! Заборонялося займатися плаванням, грати в хокей чи в теніс, — словом, спорт так само був заборонений. Євреям не можна було ходити в гості до християн, єврейських дітей перевели до єврейських шкіл. Обмежень ставало все більше й більше.

Жити такими честолюбними намірами, страждати, плакати гіркими сльозами, боротися — й після цього лише одне — забуття… забуття, ніби тебе ніколи й не було на світі!

щоденник. Він належав російській дівчинці-вундеркінду Марії Башкирцевій

Останній запис у щоденнику датований 1 серпня 1944 року. А через три дні гестапо заарештувало всіх, хто ховались в притулку. Анна Франк померла в концтаборі Берґен-Бельзен.