Free
Тарас Шевченко

Пророк. Поеми. Поезії

  • aspirцитирует3 года назад
    Этот первый деспот, на которого я наткнулся в моей жизни, поселил во мне на всю жизнь глубокое отвращение и презрение ко всякому насилию одного человека над другим.
  • Євгеніяцитирует3 года назад
    Посадили над козаком
    Явір та ялину,
    А в головах у дівчини
    Червону калину.
    Прилітає зозуленька
    Над ними кувати;
    Прилітає соловейко
    Щоніч щебетати;
    Виспівує та щебече,
    Поки місяць зійде,
    Поки тії русалоньки
    З Дніпра грітись вийдуть.
  • Євгеніяцитирует3 года назад
    Збиралися подруженьки,
    Слізоньки втирають;
    Збиралися товариші
    Та ями копають;
    Прийшли попи з корогвами,
    Задзвонили дзвони.
    Поховали громадою,
    Як слід, по закону.
    Насипали край дороги
    Дві могили в житі.
    Нема кому запитати,
    За що їх убито?
  • Євгеніяцитирует3 года назад
    Ось і дуб той кучерявий…
    Вона! Боже милий!
    Бач, заснула, виглядавши,
    Моя сизокрила!»
    Кинув коня та до неї:
    «Боже ти мій, Боже!»
    Кличе її та цілує…
    Ні, вже не поможе!
    «За що ж вони розлучили
    Мене із тобою?»
    Зареготавсь, розігнався —
    Та в дуб головою!
  • Євгеніяцитирует3 года назад
    На самий верх на гіллячці
    Стала… в серце коле!
    Подивилась на всі боки
    Та й лізе додолу.
    Кругом дуба русалоньки
    Мовчки дожидали;
    Взяли її, сердешную,
    Та й залоскотали.
    Довго, довго дивовались
    На її уроду…
    Треті півні: кукуріку! —
    Шелеснули в воду.
  • Євгеніяцитирует3 года назад
    Якби-то далися орлинії крила,
    За синім би морем милого знайшла;
    Живого б любила, другу б задушила,
    А до неживого у яму б лягла.
    Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
    Не так воно хоче, як Бог нам дає:
    Воно жить не хоче, не хоче журиться.
    «Журись», – каже думка, жалю завдає.
    О Боже мій милий! така Твоя воля,
    Таке її щастя, така її доля!
  • Євгеніяцитирует3 года назад
    Не русалонька блукає:
    То дівчина ходить
    Й сама не зна (бо причинна),
    Що такеє робить.
    Так ворожка поробила,
    Щоб менше скучала,
    Щоб, бач, ходя опівночі,
    Спала й виглядала
    Козаченька молодого,
    Що торік покинув.
    Обіщався вернутися,
    Та, мабуть, і згинув!
    Не китайкою покрились
    Козацькії очі,
    Не вимили біле личко
    Слізоньки дівочі:
    Орел вийняв карі очі
    На чужому полі,
    Біле тіло вовки з’їли —
    Така його доля.
    Дарма щоніч дівчинонька
    Його виглядає.
    Не вернеться чорнобривий
    Та й не привітає,
    Не розплете довгу косу,
    Хустку не зав’яже,
    Не на ліжко, в домовину
    Сиротою ляже!
fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз