ніколи, зараз хочеться вірити, що працює закон фізики, і фізична форма тіл не зникає, а переходить в іншу, що енергія не може зникнути. Вона зберігається і з’являється до нас в іншому вигляді. Енергія нашої свідомості — це душа, яка продовжуватиме існувати в іншій формі. Вона може вселитися в нове тіло. Поруч із фізичним тілом існує енергія мозку, яка після смерті не може нікуди зникнути. Має повторитися природний цикл, як явище дощу: хмаринка — краплі — дощ — краплі — хмаринка. Людина перестає існувати, але від неї йде якийсь невидимий сигнал, що переміщується у просторі, потім ловиться невідомою нам антеною в іншому місці, щоб увійти в новий світ, у нове життя. До того ж я ніяк не могла змиритися з тим, що моя матуся зникла раз і назавжди. Вона залишиться в пам’яті своїх дітей — це й так зрозуміло. Але уявити, що її руки вже ніколи не торкнуться мого волосся — неможливо. Вони були, є і будуть. Не знаю тільки, в якій формі, видимі чи невидимі для людського ока, але вони існують.
Чи справді все так, чи я видаю бажане за дійсне? Люди не хочуть помирати так, щоб щезнути назавжди, мріють зустрітися з тими, кого кохали. Є іскра надії на життя після смерті, бо в людині природою закладено пережити смерть тіла.
Смерть — особлива міра життя. Так що таке смерть — це кінець чи початок?