Сон

Глухий, як скрипка, коли порвались у неї струни... німий, як людина, що несподівано втратила голос... Я її кликав, ту невідому... кликав, щоб разом читати книгу краси, яка для мене закривалась без неї. Я дививсь і не бачив. Я її кликав, а вона не з'являлась...

Ми зумисне направляли човен на тіні, бо там ясніше горіли вогні.

— Тепер ми, як боги! — сміялась. — Кричіть: "Хай буде світ!"