Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає

люди народжуються щасливими, всі до єдиного — подивіться на дітей. Діти щасливі. Вони не володіють матеріальними благами, не переймаються індексами соціальності, рівня та якості життя, для радості їм вистачає всього, поки поряд із ними їхні люблячі батьки. Чого у них вдосталь, так це любові: вони люблять світ, повний незвіданого, люблять себе, інших, «люблять, щоб їх любили»

Ніхто не співчуває тим, хто нещасний через власну непомірність.

Бажання призводять до розчарування, і саме тому потрібно бажати знову і чогось нового. Життя — повторення бажань і перехід від одного розчарування до іншого. Єдина можливість — бажати настільки скромно, наскільки можливо, і обманювати себе надією, що цього достатньо. Я рекомендую самообман як запоруку щастя.

Водночас бажання мають бути розумними і керованими. Не можна скотитися до похоті, а чи до якихось дивнощей. Бажати потрібно багато, але правильно. Тоді будеш щасливим.

Я роблю дещо безкон­трольно, не маючи на те бажання. Хочу перестати, але не можу.

Сенс колекціонерства у поповненні, а повну колекцію не поповниш.

Бажання існують для того, аби їх здійснювали.

Кожен її спізнав. Я добре пам’ятаю, як поступив до університету і вивчився на маґістра. Не відчув нічогісінько. Хтось переживає те ж саме на весіллі або після народження довгожданої дитини. Довго чекаєш на відпустку, але готель зав­жди поганий, а пляж затісний. Вода брудна. Їжа несмачна.

Хоч би як там було, а секс — скарбниця дивних бажань.

Самообман — козирна карта життя.