Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті

Ідею спиратися на віру, а не на розум, називають фідеїзмом.

напевно, і є справжня впевненість у собі: коли дивишся на світ, не чекаючи від нього схвалення29.

бути чесним — значить не боятися того, що про тебе подумають інші.

Велика кількість даних ще нічого не доводить, а от один-єдиний факт може все спростувати

Ми возвеличуємо тих, чиє ім’я лишилося в історії, коштом тих, про кого історики не дізналися. Ми, люди, — не просто поверхові (це можна поправити), а й дуже несправедливі.

вільний ринок працює тому, що дає змогу спіймати удачу через спроби й помилки, а не отримати її у винагороду за вміння й навички. Отже, треба експериментувати по-максимуму й ловити якомога більше чорнолебединих можливостей

й невчені, начальство й простолюд — бачимо мідяк і не помічаємо золота? Чому зосереджуємося на злободенному дріб’язку замість гіпотетично масштабних подій, хоча їхній вплив очевидний?

Що більше інформації отримує людина, то більше гіпотез у неї по ходу виникає і то менше вона розуміє. Коли випадкових шумів багато, людина починає плутати шум із сигналом

Ось чому ми не бачимо Чорних лебедів: нас займає те, що вже сталося, а не те, що могло статися, але не сталося. Ось чому ми платоніфікуємо, тримаючись за відомі схеми й структуровані знання, які заступають нам реальність

Наш механізм «знайди-пояснення-заднім-числом» обов’язково знайде «причину» — нам потрібна причина