Книга радості: вічне щастя в мінливому світі

«Біль неминучий, страждання — це особистий вибір кожного». Чи

Пол Екман, відомий дослідник емоцій і давній друг Далай-лами, писав, що радість асоціюється з такими різними почуттями, як-от:
насолода (для п’яти органів чуття);
умиротворення (спокійніший вид задоволення);
веселощі (починаючи з гигикання і закінчуючи гучним реготом);
хвилювання (у відповідь на новизну або виклик);
полегшення (яке настає після іншої емоції, наприклад, страху, тривоги і навіть насолоди);
подив (зумовлений чимось разючим і чудовим);
екстаз або блаженство (яке дає нам змогу покинути межі нашої свідомості);
тріумф (після виконання тяжкого або ризикованого завдання);
неприхована гордість (коли наші діти отримують особ­ливу відзнаку);
нездорове торжество чи злорадство (втіха від страждань іншої людини);
піднесення (коли ми стаємо свідками прояву доброти, щедрості або співчуття);
вдячність (визнання альтруїстичного вчинку, який здійснили для нас).
У своїй книзі про щастя дослідник буддизму і колишній науковець Матьє Рікард додав іще три шляхетніші стани радості:
радощі (зумовлені щастям іншої людини; те, що буддисти називають мудіта);
захват або зачарованість (яскравий вид умиротворення);
духовне сяйво (спокійна радість, яка зароджується внаслідок глибинного буття й доброзичливості).

Коротко кажучи, найшвидший спосіб відчути радість — це дати її іншим

Шлюб, навіть найвдаліший — можливо, передовсім найвдаліший, — це постійний процес озвучених і неозвучених пробачень.

Ми є вразливими істотами і через цю нашу слабкість, а не всупереч їй відкриваємо для себе можливість справжньої радості

Головне джерело щастя є в нас самих. Не в грошах, не у владі, не в статусі. Деякі мої друзі — мільярдери, але вони дуже нещасні. Влада і гроші не дають внутрішнього спокою. Гонитва за зовнішніми досягненнями не дає справжньої внутрішньої радості. Треба зазирнути всередину себ

, хто називає прощення ознакою слабкості, ніколи не намагалися пробачати

прощення ми залишаємося прив’язаними до особи, яка нас скривдила. Нас пов’язують ланцюги гіркоти, тримаючи нас спільно в пастці. Поки ми не зможемо пробачити людині, яка нас скривдила, вона триматиме ключі від нашого щастя, вона буде нашим тюремником. Прощаючи, ми повертаємо собі контроль над власною долею і почуттями. Ми стаємо для себе визволителями».

Здебільшого, коли мова йде про розвиток співчуття до когось, ми розвиваємо співчуття до людей, які переживають гостре страждання і біль. Проте можна розвивати співчуття до людей, котрі в цей момент не відчувають гострого болю та страждання, але створюють передумови до свого страждання в майбутньому.

Я намагався взяти на себе їхній гнів, їхній страх і передати їм свою любов, своє прощення. Це — наша практика тонглен, тобто «приймати і давати».