Мартин Боруля

сарем в пітейній конторі, був обер-об'їждчиком, був прикащиком по економіях, держав биржу в городі, служив у маклера, — скрізь важко! I роботи до біса, і користі мало, а тілько схибив де — рощот, і бігай, шукай місця… Зробився я сам хазяїном: купив машину, одкрив фотографію… Хліб не важкий, і на первих порах копійчина гарна стала перепадать; коли ж і тут біда: усі патрети виходили без очей!

Послухай мене, доню моя: краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам!

Послухай мене, доню моя: краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам!