bookmate game
uk
Books
Люко Дашвар

Покров

  • Nancy Youngцитирует3 года назад
    Хіба воля буває чистенькою, як відпрасований фрак? Коли це воля пахла парфумами? Тільки потом… Чому ж ти, Боже, не дав, щоби тільки потом. Не кров’ю…
  • Renata Chéchelцитирует4 года назад
    Ми — Сіркової крові, а хто свою кров не ганьбить, тому вона — покров! Захист надійний
  • Renata Chéchelцитирует4 года назад
    Тато відірвав очі від стелі, глянув на доньку. Обережно погладив її долоню.

    — Я піднімуся, — прошепотів впевнено. — Обов’язково піднімуся й у всьому допоможу. Тримайся, сонечко моє.
  • Анна Коваленкоцитирует5 лет назад
    Майдан докотився страшними новинами — Небесна сотня поклала голови, покалічених — тисячі, а в Мар’яниній голові колом: шукати своїх, шукати…
  • Витацитирует5 месяцев назад
    Романи Люко Дашвар незмінно мають успіх у читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно й чутливо, що торкається струн душі кожного… Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця…

    Ніч проти 30 листопада 2013 року багато чого змінює і в житті країни, і в долі киянки Мар’яни Озерової. Після розміреного напівсонного існування дівчина опиняється у вирі подій і несподіваних зустрічей: виснажливі чергування на Майдані, зникнення коханої людини та пошуки нащадків у сьомому коліні славного козака Яреми Дороша, яких прокляла його дружина — зарозуміла шляхтянка Станіслава. Та чи не даремні пошуки? Адже перед цими щасливцями постає непростий вибір — незліченні скарби, що їх мають успадкувати від свого предка, чи кохання і воля…
  • Polina Bordugцитирует5 месяцев назад
    Щоби ти й згинув у тій курильні, пес! — роздратовано цідила пані Станіслава, лишаючись сама-самісінька в родинній опочивальні після нечастої тваринної похітливої близькості з нелюбом. От уже варвар брудний! Зайде, спіднє спустить, навалиться — ніби возом пані придавить, — своє зробить і гайда!
  • Polina Bordugцитирует5 месяцев назад
    Красне щастя перед вами килимом простелю, розіб’юся, щоби гожа посмішка ніколи не покидала вашого личка біленького. Щоби ваші очі сині від радості сяяли… А як огидний я вам — дозвольте хоч здалеку на вас милуватися.
  • Polina Bordugцитирует5 месяцев назад
    Уранці сьогодні чув дивну молитву я — ви, ясна й гожа, світла панночко, просили сонце, щоби воно освітило вас. Почув я ті слова, та не зрозумів, бо ви сама — сонце! На кого глянете прихильно — тому вже й щастя. Душа моя грішна впала в чисте море ваших синіх очей, серце моє шепоче ваше прекрасне ім’я — Перпетуя, думки мої тільки про вас, моя дорогоцінна панночко. Мрії мої тільки про те, щоб і мене осві
  • Polina Bordugцитирует5 месяцев назад
    Не їла душа часнику, то й не пахнутиме, а тут — сморід грішний,
  • Влада Усенкоцитирует6 месяцев назад
    стерському й Ніжинському повітах, двоповерхо­вого кам’яного палацу в Чернігові та викоханої садиби в Дорошівці на Десні. Білорукий, наче зроду шаблі не тримав, кістлявий, дужий — хрипів на турецькій отоманці, устеленій перським килимом, утрачав свідомі
fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз