Три зозулі з поклоном

ще думаю: "Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?" "Тоді не було б тебе – шумить велика "татова" сосна".

Очі мамині сухі, голос ані здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять — вони закам'яніли.

— Хтозна, сину. Серце в усіх людей неоднакове. В неї таке, бач, а в мене таке..

Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина...

Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса — колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина...

Обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму... ”

Навіщо ж людину мучити, як вона й так мучиться?

спогади її не щемлять їй і не болять — вони закам'яніли.

Вона за тата набагато, молодша була. Йому тридцять три, а їй дев'ятнадцять.

Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.