Свідок обвинувачення та інші історії

Жінки стають дияволицями, коли мають на когось зуб.

— Тут я нічим не допоможу,

Але життя сповнене сюрпризів.

Але Бог мені свідок, що це не так! Усе свідчить проти мене. Я почуваюся, наче в сітці: вона довкола, куди б я не повернувся, і все більше й більше обплутує мене. Але я цього не робив, містере Мейгерне, я не робив цього!

Хто ніколи не думає про гроші, часто їх потребує.

Тож не довіряйте нікому. Навіть собі…

Тому що хижаком можете бути й ви.

Убивця — один із них. Але хто?

Жінки стають дияволицями, коли мають на когось зуб.

Будь ласка, розкажіть мені все, — сказала вона. — Я маю знати все. Будь ласка, не шкодуйте мене. Я хочу знати найгірше. — Жінка завагалася, а потім повторила трохи тихіше, дивно наголосивши свої слова, які адвокат не міг зрозуміти. — Я хочу знати найгірше.

Містер Мейгерн переповів зустріч із Леонардом Воулом. Вона уважно слухала, зрідка киваючи головою.

— Зрозуміло, — сказала Ромейн Воул, коли він закінчив розповідь. — То він хоче, щоб я підтвердила, що тієї ночі він повернувся двадцять хвилин на десяту?

— Він же тоді прийшов? — різко запитав Мейгерн.

— Не в тому річ, — холодно продовжила вона. — Мої свідчення виправдають його? Мені повірять?

Містера Мейгерна було захоплено зненацька. Жінка відразу ж перейшла до суті справи.

— Саме це мені потрібно знати, — сказала вона. — Чи достатньо тільки моїх свідчень? Чи ще хтось має підтвердити мої слова?

У її поведінці відчувався якийсь прихований запал, через що адвокат почувався трохи незатишно.

— Поки що інших свідків немає, — неохоче зізнався він.

— Зрозуміло, — сказала Ромейн Воул.

Якусь мить вона сиділа зовсім непорушно. На її губах заграла ледь помітна посмішка.

Занепокоєння адвоката наростало.

— Місіс Воул… — почав він. — Я розумію, що ви відчуваєте…

— Справді? — запитала вона. — Сумніваюся.

Скажіть мені тільки єдине, — мовив містер Мейгерн. Він зумів залишатися холодним і байдужим, як зазвичай. — Чому ви так налаштовані проти Леонарда Воула?