Лихий король

— Якусь мить, — каже він, — я думав, чи то, бува, не ти в мене стріляла.

Я кривлюсь.

— І чому ти вирішив, що то була не я?

Він усміхається мені.

— Стрілець не влучив.

Я вже казала, що він уміє зробити комплімент так, щоб завдати ним болю. Також він може сказати щось начебто образливе так, що почуваєшся, наче тебе справді бачать.

Чекання — це запорука перемоги.

я думаю про те, як чудово, коли хтось знає тебе досить добре, щоб розуміти твої надії та страхи

він подобається мені так, як не подобався ще ніхто. І з усього, що він коли-небудь зі мною робив, однозначно найгірше — те, що він зумів так сильно мені сподобатись.

Владу завжди легше захопити, ніж утримати.

«Якби бажання були конями, — казав мій смертний батько, — жебраки їздили б верхи».

Якщо Інсвіл — це Острів Горя, Інсмайр — Острів Міці, а Інсмур — Острів Каменю, — мовить він так, що його голос розноситься новою землею, — то нехай це буде Інсір, Острів Попелу.

— Ось мій вирок, — владним голосом промовляє Кардан. — Я виганяю Джуд Дуарте до світу смертних. Нехай її ноги не буде у Фейрі, доки її не помилує корона; інакше ж вона розпрощається із життям.

Я стала королевою Фейрі.

Я, Кардан, син Елдреда, Верховний король Ельфгейму, беру тебе, Джуд Дуарте, смертна вихованко Мадока, собі за наречену й королеву. Нехай ми будемо у шлюбі доти, доки не побажаємо цього змінити й доки корона не зникне з наших рук.