uk
Free
Богдан-Ігор Антонич

Зелена елегія

  • Сушко Катеринацитирует2 года назад
    Мій цех
    В мойому цеху теслів і митців
    п’янливі таємниці, зваби і омани.
    Перо і пензель, тремтячи в руці,
    проколюють думок метелики весняні.

    Співна сокира й гостре долото
    формують глину слів і дерево музики.
    Цей світ — хмільної пісні полотно,
    митцеві замалий — для теслі завеликий.
  • Катя Ходаковськацитирует3 месяца назад
    Самітний друже, мов у ночі пояс,
    ти в таємничість світу оповитий.
    В цей вечір весняний ходи зо мною
    в корчмі на місяці горілку пити.
  • Катя Ходаковськацитирует3 месяца назад
    Самітний друже, мов у ночі пояс,
    ти в таємничість світу оповитий.
    В цей вечір весняний ходи зо мною
    в корчмі на місяці горілку пити.
  • Катя Ходаковськацитирует3 месяца назад
    Ось димарі землі, ось куряться дерева
    в зеленім, золотавім і багровім димі.
  • Віталій Осипчукцитирует5 месяцев назад
    Закони «біосу» однакові для всіх:
    народження, страждання, смерть.
    Що лишиться по мені: попіл слів моїх,
    що лишиться по нас: з кісток трава зросте.

    Лисиці, леви, ластівки і люди,
    зеленої зорі черва і листя
    матерії законам піддані незмінним,
    як небо понад нами синє і сріблисте!

    Я розумію вас, звірята і рослини,
    я чую, як шумлять комети і зростають трави.
    Антонич теж звіря сумне і кучеряве.
  • Сушко Катеринацитирует2 года назад
    Біологічний вірш у двох відмінах
  • Сушко Катеринацитирует2 года назад
    Два серця
    У вечір, в обрії, у спів
    підем, обнявшись, перед себе.
    Мов черепицю із дахів,
    зриває вітер зорі з неба.

    І, відділившись від юрби,
    загорнемося в хутро ночі.
    Хай два серця — два голуби
    співзвучно й тужно затріпочуть
  • Сушко Катеринацитирует2 года назад
    Весільна
    Для Олечки
    Послухай: б’є весільний бубон
    і клени клоняться, мов пави.
    В твоє волосся, моя люба,
    заплівся місяць кучерявий.

    Чому пригасла скрипка трохи,
    чому тремтить твоя долоня?
    Ніч срібним сяйвом, наче мохом,
    обмотує підкови коням.
  • Сушко Катеринацитирует2 года назад
    Перше ліричне інтермеццо
    Барвінкова щирість
    Кохай мене звичайно й просто,
    так, як кохають всі дівчата.
    Коли проходиш білим мостом,
    зоря в твоє волосся вп’ята.

    Так палко вміють цілувати
    лиш ті, що перший раз цілують.
    В тремтінні слів твоїх крилатих
    я барвінкову щирість чую.
  • Сушко Катеринацитирует2 года назад
    Самітний друже, мов у ночі пояс,
    ти в таємничість світу оповитий.
    В цей вечір весняний ходи зо мною
    в корчмі на місяці горілку пити.
fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз