uk
Юрій Андрухович

Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія»

Сообщить о появлении
Загрузите файл EPUB или FB2 на Букмейт — и начинайте читать книгу бесплатно. Как загрузить книгу?
  • Tim Bondarцитирует4 года назад
    КОЛО)

    Місто немов сузір'я.

    Як часто, блукаючи, йшли ми

    на світло домів, від яких

    не лишилося й каменя!..

    І хто нам повірить, що йшли ми на світло?

    Як часто шукали ми гирло,

    і міст, і причал

    в опівнічних пустинях дворів,

    та хто нам повірить, що річка була тут?

    Тільки крізь нас переходять міста

    у непам'ять.

    Ми вимовляємо їх

    і знаходимо іншими. Втім,

    вранці виходиш на площу і все пізнаєш:

    Липи в час доцвітання стоять золоті,

    безгомінні.
  • Tim Bondarцитирует4 года назад
    ЛЮБОВНИЙ ХІД ПО ВУЛИЦІ РАДЯНСЬКІЙ

    це хід весняних звірів це парад лемурів

    мальовані роти палкіші свіжих ран

    це час коли жага струмує навіть з мурів

    це марш нагрітих тіл жагучих мов коран

    це танці потіпах під солодовим небом

    ясновельможна кров темніє мов чифір

    дівчата з медучилищ пахнуть млосно медом

    прозорі наче спирт летючі мов ефір

    це вихід гультіпак під шелести акацій

    похід під ліхтарі лоліток і моргух

    мов піонерок плин у дні шкільних вакацій

    повз вигуки афіш про м'ясо і про дух

    повз біржу казино мелодію міліцію

    пастушки з вітражів упирки з вар'єте

    дурепи осяйні вогненні янголиці

    ці малпи трохи мальви кожна з них цвіте

    це час дерев і змій духмяний і такий

    що виростає з ніг сурма хрипка і грішна

    вони ідуть а ти як той більярдний кий

    не в силі проказати навіть харе крішна

    або ось ти поет улюбленець планет

    що бачиш то щоку то вухо або кліпсу

    заряджений такий увесь мов пістолет

    готовий розрядитись влучно в першу ліпшу

    або ось ви вуйки набичені буйтури

    атлети з-під вітрин деталі від скульптури

    або ось ти флейтист весь голубий аж синій

    що трешся між купців з якихось абісиній

    або хлоп'ята ви безвусі шкуродери

    зелені королі вологі від жадань

    уродженки весни пантери і ґетери

    повз вас ідуть у сни в липку бездонну хлань

    і потім розтають і недосяжні знов

    тікають у гаї повітряних небес

    над вулицею ніч

    помада туш і кров

    я так я так я так

    я так тебе тебе
  • Tim Bondarцитирует4 года назад
    ЄХИДНА

    Повертаємся, всіявши зойком оази:

    кров на піхвах, засмага східна.

    Та зачинене місто, мов острів прокази,

    або клітка, в якій єхидна.

    Поки нас не було, поки нас у пустині

    прошивала сурма побідна,

    на стовпах і криницях, мов сіль на хустині,

    проступило тавро: єхидна.

    Ми згубили себе в агарянськім поході.

    Перемога цілком невидна.

    І до рідних дверей нам достукатись годі,

    і вітчизна немов єхидна.

    Рідні панни зів'яли по вежах і клітях,

    пізня ласка така фригідна.

    В зимних венах померло дзвінке повноліття,

    а в очах ожила єхидна.

    Це вона відкладає століття, мов яйця,

    по торгах, де музика мідна,

    де помости смертей, де живуть і бояться,

    де юрба сичить, мов єхидна.

    Що я можу? Хрипуча сурма наді мною.

    Я півсвіту пройшов приблизно.

    Можу босим піти за твоєю труною,

    рідна панно, стара вітчизно
  • Tim Bondarцитирует4 года назад
    НАРБУТОВЕ «А». 1917

    Видатний графік Георгій Нарбут 1917 року в Петрограді починає створювати високомистецький варіант національної абетки.

    нема електрики

    і хліба і держави

    якому ще вклонитися провидцю чи пресвітеру

    отечество лежить собі двоглаве та іржаве

    а ми вчимось писати нашу першу літеру

    абетка починається на А

    Артерія

    Асирія

    АптекА

    АренА рАн глибокА мов трунА

    історія кричить немов АбеткА

    відкрите А мов Арф рАхмАннА грА

    мов хор кАлік безкрАю ноту тягне

    комусь АрАл

    комусь Афон-горА

    лети ж нАд нАми обгорілий Ангеле

    нАш перший нАш голодний птАше нАш

    зАкрите А нА шибениць глАголАх

    впАде перо як тлінний АдАмАшк

    нА Азію що вихололА й голА

    кричуще А нАуки тА письмА

    як АмбрАзури в аркАх АкАдемій

    це Аполлон якого в нАс немА

    Або АдАм в розтерзАнім едемі

    нема лікарень борошна паперу

    універсали розстріли декрети плач амвонів

    абетку починаєм ніби еру

    вчимось писати спалахи червоні
  • Tim Bondarцитирует4 года назад
    Але я замовкаю.

    Це тільки ззовні цирк. А в дійсності — земля.

    Я зупиняю механізм. Я касу замикаю.

    Микаю-за. Ка-ю-ми-за. Бім-бом. І тра-ля-ля.
  • Tim Bondarцитирует4 года назад
    СУМНІВ

    Такої ночі перейду місток,

    ступлю на сніг і подолаю схил.

    Всього мене — до мозку і кісток

    пройме мороз, опівночі стосил.

    О ніч німа, пустельна і совина!

    Цей холод, ця тілесна печія…

    Матерія — первинна. Це — провина.

    (Як не моя й не Божа, то чия?)

    Мої знання сумнівні і сумні.

    Тому й жага нуртує, мов аорта, —

    і я не сам: глузлива пика чорта

    по-змовницьки підморгує мені.

    Беріть мене, панове чортівня!

    Тягніть у вир, де душу розітнуть.

    А там, де народилося ягня,

    про мене, безнадійного, зітхнуть…
  • Tim Bondarцитирует4 года назад
    «Це ти?» — «Це я, твій сум і щем…»

    (oh, yes, my baby!) —

    я загорну тебе плащем,

    немов на небі…
  • Diana Dadonovaцитирует12 лет назад
    книги поглинають нас як моря
fb2epub
Перетащите файлы сюда, не более 5 за один раз