Інферно

«Коли запливаєш до темного тунелю й проходиш точку неповернення, тобто не маєш достатньо повітря, щоб повернутися назад тим самим курсом, залишається єдиний вибір: плисти вперед у невідомість… і молитися, що там знайдеш вихід»

Ти живий, допоки звучить твоє ім’я

Найбільш моторошні місця в пеклі приберігаються для тих, хто залишається байдужим у час моральної кризи.

1. Ніколи не давай обіцянок, які не зможеш виконати.

2. Ніколи не бреши клієнту.

Ніколи.

Мій дарунок — це майбуття.

Мій дарунок — порятунок.

Мій дарунок — пекло.

якби мати більше часу… але час — це єдина річ, яку не здатні здобути навіть мої чималі статки.

Так було завжди. За смертю йде народження нового життя.

Яка невдячна країна!

Інферно (пекло) — це підземний світ в епічній поемі Данте Аліґ’єрі, де пекло змальовується у вигляді ретельно структурованого царства, заселеного істотами, відомими як «привиди» — безтілесні душі, застряглі між життям і смертю.

ас — це єдина річ, яку не здатні здобути навіть мої чималі статки.