Склалося так, що донечку ростив Чахлик Невмирущий. Не псувати ж неньці репутацію… Тому він був для дівчинки і татусем, і матусею. Виявився Чахлик надивовижу дбайливим батьком. Годував свою манесеньку Дуню виключно якнайсвіжішим молоком райських пташок. А якщо траплялося ненадовго полишити дитину, відлучившись у робочих справах, то її завше розважали неонові скелети та веселі черепи на палях. Іноді дівчинку гляділа дбайлива та добра Бабуня Ягуня. Звісно, із таким всемогутнім татком можна усе життя прожити і абсолютно ні про що не турбуватися. Та Дуня захотіла самостійності. І щойно стала повнолітньою, як вирішила працювати. Дівчинка ще зовсім юна, їй тільки-но 500 років виповнилося, а вона рішуче заявила батьку, що буде домовунею. Чахлик Невмирущий довго намагався пояснити, що то — непроста робота і більше підходить хлопчакам. Але донечка навіть слухати нічого не хотіла. Тож Чахликові довелося домовлятися, з ким треба. І от віднині його улюблена Дуня — справжня домовуня.
