Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі

Позбавлена свободи людина неодмінно починає когось ненавидіти.

слухаючи цю музику, відчував, як вона змиває бруд із середини його тіла

сідав на підлогу і, спершись до стіни, думав про смерть або про те, що йому бракує життя.

переступити поріг між життям і смертю в ту пору для нього було легше, ніж випити сире яйце.

Життя — складний музичний запис, — подумав Цкуру. — Сповнене шістнадцятих нот, тридцять других, багатьох дивних знаків та незрозумілих позначень. Не так легко його відчитати. Навіть правильно відчитавши і правильно перетворивши його на музику, не можеш мати певності, що люди правильно зрозуміють та оцінять закладений у ньому зміст. Не можеш мати певності, що це зробить людину щасливою. І чому життя таке складне?»

би гарно не вмів балакати, продати річ, яка тобі не до душі, неможливо.

у неї своє життя. Його більша частина минає десь у невідомому йому місці і не має до нього жодного стосунку.

Якщо подумати, то стає трохи дивно, — сказала Сара. — Ти так не гадаєш? З одного боку, ми живемо в епоху байдужості, але з іншого — ніколи ще світом не гуляло стільки інформації про інших людей. Якщо захотіти, можна довідатися практично все. Але при тому всьому про інших ми майже нічого не знаємо.

Після цього залишилися лише подібні на зречення тихі думки. Без кольору, безсторонні, як штиль. Cам-самісінький він сидів у великій старій спустілій хаті і дослуха`вся до бездумного цокання велетенського старовинного настінного годинника. Зімкнувши вуста, не відводячи погляду, він просто спостерігав за рухом годинникової стрілки. І, огорнувши свої почуття тоненькою пеленою, зі спорожнілим серцем щоразу певно старішав на одну годину…

Важливою є сама воля до перемоги, — часто казав він. — У житті неможливо перемагати постійно. Як є перемоги, так само є і поразки».