Гіпотеза Кохання

Адаме, – перервала вона його з мокрою посмішкою. — Це не важливо, тому що друге, ось те, що дійсно важливо.

Тепер вони були так близько. Вона відчувала його запах і його тепло, а його руки обіймали її обличчя, великими пальцями проводили взад-вперед, щоб витерти її щоки.

— Кохана, – прошепотів він, — що це друге?

Вона все ще плакала, але ніколи не була щасливішою. Тож вона сказала це, мабуть, з найгіршим акцентом, який він коли-небудь чув.

— Ik hou van jou, Адаме.

— Я сказала, що піду. Але зараз мені не хочеться ні з ким розмовляти, – вона ще раз витерла щоки, але якимось дивом потік припинився. Адаму Карлсену, відповідальному за 90 відсотків сліз факультету, насправді вдалося змусити когось перестати плакати. Хто б міг подумати? — Хоча я відчуваю, що безкоштовний алкоголь дійсно може допомогти

Олів кинулася до нього й обійняла його тулуб якомога міцніше. Вона закрила очі, коли після кількох секунд вагання він обняв її.
— Вітаю, — тихо прошепотів він їй у волосся. І ось Олів знову була на межі сліз.
Коли вони опинилися в машині Адама — «Пріусі», ніхто не здивований, — і їхали до кампусу, вона відчула себе такою щасливою, що не могла мовчати.
— Він візьме мене. Він сказав, що візьме мене.
— Він був би ідіотом, якби не зробив цього, — Адам усміхався. — Я знав, що він візьме.