Гіпотеза Кохання

Адаме, – перервала вона його з мокрою посмішкою. — Це не важливо, тому що друге, ось те, що дійсно важливо.

Тепер вони були так близько. Вона відчувала його запах і його тепло, а його руки обіймали її обличчя, великими пальцями проводили взад-вперед, щоб витерти її щоки.

— Кохана, – прошепотів він, — що це друге?

Вона все ще плакала, але ніколи не була щасливішою. Тож вона сказала це, мабуть, з найгіршим акцентом, який він коли-небудь чув.

— Ik hou van jou, Адаме.

— Я сказала, що піду. Але зараз мені не хочеться ні з ким розмовляти, – вона ще раз витерла щоки, але якимось дивом потік припинився. Адаму Карлсену, відповідальному за 90 відсотків сліз факультету, насправді вдалося змусити когось перестати плакати. Хто б міг подумати? — Хоча я відчуваю, що безкоштовний алкоголь дійсно може допомогти

Він заплющує очі, робить глибокий вдих і думає про чутливий спосіб сказати: «Ти думаєш, що хочеш, щоб я тебе трахнув, але це не так». Проблема в тому, що я справді, справді хочу, і це робить цю розмову ризикованою для нас. Тобі варто лягати спати. Відпочинь трохи, а я намагатимусь забути ту твою чорну сукню. Або того разу, коли ти висловила думку про те, що ми потрахаємось у моєму офісі. Або коли ти годину ворушилася в мене на колінах, і все, про що я міг думати, це те, що в справедливому світі, ідеальному світі, те, що ми робимо, було б реальним, а ті нав’язливі, напівсформульовані, жахливі фантазії в мене про те, що ти не будеш кричати, і…
— Адаме, я…
Йому потрібно завершити цю розмову, а потім піти на пробіжку на десять миль. Він буде виснажений і не годний.
— Ось як ти зараз почуваєшся, — каже він, намагаю‍