Дайте подумати, я ж не можу просто взяти й простити їх, бо їхній гріх надто великий. А що, як я вб’ю три тисячі з них, як зробив під час тієї маленької неприємності із золотим телям? Ні, навіть три тисячі недостатньо, не три тисячі звичайних людей, бо гріх надто великий, щоб його змити вбивством лише трьох тисяч якихось простолюдинів. Ось що я вам скажу: чому б мені не перетворити власного сина на людину, піддати його тортурам і вбити за всіх людей? Так, ось що я називаю гідним жертвоприношенням. Убити не просто якогось старого, а Бога в людській подобі! Що скажете? Саме те, що треба. Це буде достатньо велика жертва, щоб відпустити всі гріхи людства. Зокрема, і гріх Адама (до речі — от я дурень — весь час забуваю сказати їм, що Адама ніколи не було). Іди, синку; пробач, але не бачу кращого варіанту. І ні, ти не можеш узяти вогняну колісницю. Я поміщу тебе в утробу однієї жінки, ти маєш народитися, вирости, вивчитися, пережити підлітковий вік і таке інше. Інакше з тебе не буде повноцінної людини, тож я не відчуватиму, що ти справді представляєш людство, коли зрештою зроблю з тебе жертву, щоб спасти їх. Не забудь, до речі, що це жертва й мене самого, бо я — це ти, а ти — це я.