Нічний репортер

Буде війна? — запитав я те, що крутилося на язику в кожного львів’янина.
Він глянув на мене задумано й кивнув:
— Буде.

— Перша кляса, — відповів я, бо добре знав, що не приведи господи коли-небудь покпити з кулінарної майстерності будь-якої жінки. Це ніколи не прощається, це вкарбовується в пам’ять навічно і буде не раз іще згадано

— Ну, власне. Але не тільки Гітлер непередбачуваний, а й Сталін теж. Поки що обоє нарощують сили.
— І на чиєму боці опинимося ми? — сумно зітхнув він. — Знову як зерна під жорнами

Як гадаєте? Буде війна? — запитав мене опісля, киваючи на свіжу газету «Діло», яка рясніла тривожними новинами. — Ви там, газетярі, певно, більше знаєте.
— Невідомо, отче. Гітлер непередбачуваний, — відказав я

худий глистоподібний піцик, який ішов так, ніби пританцьовував

Вона відклала альбом і далі не зводила з мене погляду, мовби гіпнотизуючи

любімося, як брати, а рахуймося, як жиди

Я не мав сумніву, що Гєньо рознесе мої слова всюди, де треба й не треба.

Ранок був шмаркатим, парк безлюдним, з дерев скрапувала вода, під ногами лежали мутні дзеркала калюж і відбивали похмуре небо, густі крони і загаслі ліхтарі

Бачевський — фабрикант найкращих горілок, відтак і синонімом горілки стало його прізвище.