Козацький міф

міфи, спогади, символи і цінності часто можуть бути адаптовані до нових обставин через наповнення новими смислами й новими функціями

«Міф — це один з інструментів, за допомогою яких колектив, зокрема нація, встановлює та означує засади власного буття, свою систему моралі і цінностей. У цьому сенсі міф є набором переконань, зазвичай оформлених у наратив, які спільнота сповідує про себе»

деконструкція міфологізованого минулого «рідко минає безболісно: вона завдає втрат, часто безповоротних, подібно до тих, які несе смерть, вона буває дуже жорстокою і тому викликає рішучий опір».

Він озвучував від імені своєї нації заявку на києво-руську історію і підкреслював, що назву «Русь» та руську історію у козаків украли — цим він не підривав імперський наратив, а перегравав його з метою поставити свій народ у центрі імперського міфу.
Отже, козацька Русь на сторінках «Історії русів» переважає Великоросію в історичному плані; мало того, вона більш російська, ніж самі росіяни.

Два деспоти — маловтішний вибір, і хитрий Мазепа запропонував несподіваний варіант: зберігати у конфлікті нейтралітет, але нейтралітет особливий. Україна визнає владу шведського короля і боротиметься тільки проти тієї сили, яка нападе на українську територію, що в тих обставинах означало проти росіян. А шведський король, разом з іншими європейськими державами, гарантуватиме відновлення незалежності України.

Заяви, що власний народ — це єдиний справжній народ Русі, а не молодший брат великоросів, служили добрим риторичним інструментом і сприяли імперським кар’єрам співвітчизників. У цьому полягала стратегія суперкомпенсації — підкреслити величне минуле козацьких предків і заявити про першість прав і свобод малоросійського шляхетства, щоб здобути рівний статус із великоросами і виторгувати найвигідніші умови інтеграції в імперську еліту.

«“Історія русів” — це первісна частина ракети, яка запустила нас з вами в космічний безмір історії народів і держав», — писав Драч у передмові до книжки. Він визнавав, що «Історія русів» не тільки висвітлює справжню історію, а й проектується на сучасне і може бути дорожньою картою на майбутнє. «Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись. Вона приходить до українців завжди у вирішальні часи. Зайве твердити, що зараз саме така пора»

Тираж цієї книжки — двісті тисяч примірників — вражав, особ­ливо якщо зважити на важку економічну ситуацію. Переклад зробив один з найпомітніших культурних і політичних діячів того часу Іван Драч. Виявилося, що, коли випадає вільний від політики вечір, відомий український поет і один з лідерів Руху сидить над перекладом книжки, приписуваної могильовському архієпископу ХVІІІ століття. Він вважав, що в перехідний момент історії народові дуже потрібний цей твір.

Козацький міф, який виник на православному сході України і згодом був засвоєний греко-католицьким заходом через те, що тісно асоціювався з українською національною ідеологією, повернули на схід. Він мав нагадати нащадкам дніпровських козаків про їхнє величне минуле й популяризувати ідею українського суверенітету.

Олекса Мишанич, автор передмови і коментарів до цього видання, визнав, що «Історія русів» відображала класові інтереси козацької старшини. З позитивних моментів він відзначав, що в цьому творі Богдана Хмельницького зображено справжнім захисником «возз’єднання України з Росією». Такі обов’язкові кліше допомогли редакторам і упорядникам тому провести уривки підозрілого тексту через цензуру.