Де ж ти дівся, світе мій прекрасний

Я маю на увазі, що вболівання за героїв книжки — це форма бажання, яке має об’єкт, але не має суб’єкта, таке собі бажання без бажання; я не від інших хочу чогось для себе, а хочу чогось для інших, як для себе.

хімію, нерішучість і, можливо, також розумову посередність

Мабуть, вони такі в літах і хочуть за тебе дочок заміж видати.

Не можу погодитися з такими негативними культурними стереотипами щодо жінок середнього віку. З будь-якої демографічної точки зору, мені вони подобаються найдужче.

А молоді чим тобі не догодили?

Ну, вони трохи такі…

Саймон покрутив рукою, намагаючись описати складний характер, непевність, гормональну

Будинок — хаотично великий, він наче має звичку ні з того ні з сього створювати нові й нові, раніше не бачені кімнати

Важко пригадувати, як я намагалася контролювати своє обличчя, удаючи із себе людину, що регулярно контактує з подібними до себе.

Рільке є вірш, який закінчується так:

Самотній нині — довго буде ним;

Не спати буде він, листи писати

I неспокійно по саду блукати

Останнім часом я міркувала про праву політику (мабуть, як і всі ми) і про

те, як це вийшло, що консерватизм (соціальна сила) почав асоціюватися із захланним ринковим капіталізмом. Зв’язок, принаймні для мене, не очевидний, адже ринок нічого не береже, а поглинає все, що є в суспільному ландшафті, а потім відригує позбавленим значення й пам’яті, — це просто як форми взаємодії. Ну що в цьому процесі «консервативного»? А ще мене вражає, що ідея «консерватизму» уже від початку фальшива, бо нічого не можна законсервувати як таке — адже час рухається лише в один бік

Жити з кимось, кого я дійсно люблю і поважаю, хто по-справжньому любить і поважає мене — як же це змінює життя.

а я, ймовірно, продовжуватиму приймати невдалі життєві рішення і страждати від періодичних депресивних епізодів