Оскільки цей посібник сфокусовано насамперед на обліку всіх витрат і доходів, усього споживання і всіх заощаджень, ми не включаємо тих умовних обчислень, які не мають такого складника, як фінансовий потік81. Тому, на нашу думку, з усієї системи національних рахунків доцільніше зосередитись саме на рахунках фінансових потоків, адже в цій статистичній звітності запаси узгоджуються з фінансовими потоками (або принаймні досить близькі до цього), чого не можна сказати про рахунки доходу та виробництва. Останні, щоправда, доступніші за перші для багатьох країн світу, і тому іноді ми змушені використовувати рівняння ВВП, а не наше рівняння секторальних балансів. Цього, очевидно, досить для гри в метання підков (коли опинитися «близько» до мети може бути достатнім для виграшу), як і для більшості економічних питань.
Порівняйте:
Баланс внутрішнього приватного сектору + Баланс державного сектору + Баланс зовнішнього сектору = 0
(Заощадження − Інвестиції) + (Податки − Державні закупівлі) + (Імпорт − Експорт) = 0
Ви бачите, що ці рівняння майже тотожні. Грубо кажучи, якщо приватні заощадження перевищують інвестиції, то приватний сектор опиниться в профіциті; якщо податки менші за державні закупівлі, то уряд працюватиме з дефіцитом; і якщо імпорт перевищує експорт, зовнішній сектор буде в профіциті.