Поезiї

Гетьте, думи, ви хмари осiннi!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосiннi

Проминуть молодiї лiта?

Нi, я хочу крiзь сльози смiятись, Серед лиха спiвати пiснi, Без надiї таки сподiватись,

Жити хочу! Геть, думи сумнi!

Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квiточку зiв'ялу,
Залишить байдуже!..

Хто не жив посеред бурi,
той цiни не знає силi,
той не знає, як людинi
боротьба i праця милi.