Дослідження 2011 року порівнювало інтервальне голодування зі стратегією контролю порцій.33 Група контролю порцій зменшувала щоденне споживання калорій на 25 %. Наприклад, якщо людина зазвичай їла 2000 калорій на день, вона зменшувала їхнє споживання до 1500. За тиждень людина отримувала загалом 10 500 калорій від середземноморської дієти, яку більшість дієтологів вважає корисною для здоров’я. Група інтервального голодування п’ять днів на тиждень споживала 100 % калорій, але в інші два — лише 25 %. Наприклад, п’ять днів на тиждень її учасники отримували 2000 калорій, але в інші два — лише 500. Структура дуже нагадувала дієту 5:2, яку обстоював доктор Майкл Мослі. За тиждень вони отримували 11 000 калорій, трохи більше, ніж група контролю порцій.
Через пів року учасники груп схудли майже однаково (на 6,5 кг) — але, як ми вже знаємо, короткостроково працюють усі дієти. Однак група інтервального голодування показувала істотно менші рівень інсуліну та ступінь інсулінорезистентності. Інтервальні дієти давали набагато більшу користь, бо мали періоди дуже низького рівня інсуліну, що допомагало розірвати замкнене коло резистентності.