Маленький принц

А як ти приходитимеш коли попало, то я ніколи не знатиму, на яку годину готувати своє серце..

Коли ти даєш себе приручити,
потім доводиться й плакати.

Люди вічно невдоволені там, де живуть,

У пустелі все-таки
самотньо...
— Серед людей також самотньо,

Мені не стало спокійніше, одначе. Я згадав лиса. Коли ти даєш себе приручити, потім доводиться й плакати.

Люди на твоїй планеті,— промовив маленький принц,— викохують п'ять тисяч троянд в одному саду... і не знаходять того, чого шукають.
— Не знаходять,— погодився я.
— А те, чого вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді, у ковтку води...
— Авжеж,— погодився я.
I маленький принц додав:
— Але очі не бачать. Шукати треба серцем

— Твоя троянда дорога тобі тому, що ти присвятив їй стільки часу.
— Моя троянда дорога мені...— повторив маленький принц, аби краще запам'ятати.
— Люди забули цю істину,— мовив лис,— але ти не забувай. Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив. Ти відповідаєш за свою троянду.
— Я відповідаю за свою троянду,— повторив маленький принц, аби краще запам'ятати

Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима.

Маленький принц пішов глянути на троянди.
— Ви нітрохи не схожі на мою троянду,— мовив він їм. — Ви ще ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як раніше був мій лис. Він нічим не різнився від ста тисяч інших лисів. Але я з ним заприятелював, і нині він — єдиний в усьому світі.

О, я плакатиму по тобі.
— Сам винний,— мовив маленький принц.— Я ж не хотів тобі нічого лихого, а ти зажадав, щоб я тебе приручив...
— Авжеж,— згодився лис.