Книга «І вітер розвіє печалі» є історичним фентезі і присвячена батькам Валентина Феліксовича Ясенецького-Войно (Святого Луки). Святитель писав з теплотою, вдячністю та повагою про своїх батьків, Фелікса Станіславовича та Марію Дмитрівну. Він вважав, що свою релігійність успадкував, скоріше, від батька-католика. Матір Святителя була глибоко віруючою православною жінкою та залишила глибокий слід в його душі. Під час написання книги прийшлося ознайомитися з багатьма першоджерелами, порівнювати факти, вишиковувати їх в хронологічній послідовності, думати, що спонукало героїв чинити так чи інакше. Те, що в деяких статтях було неясним для авторів чи визивало осуд, для мене стало цілком логічним та благочестивим. В другій книзі під назвою «Яблуневий цвіт» події розгортаються в місті Керчі, куди переїжджає сім’я. Милуючись красотами древнього міста, герої переживають внутрішню драму, пов’язану з втратою малечі. У Керчі народжується і майбутній Святитель Лука. У справах служби голова сімейства повинен переїжджати, спочатку до Херсону, потім у Кишинів і, нарешті, до Києва. Вірна дружина завжди супроводжує свого чоловіка. Підростають діти, цікаво складаються їх долі. Син Валентин отримує диплом лікаря. Хто знав, що це майбутнє світило медицини? І тільки батьки завжди вірили у своїх дітей.
