Ніколи раніше Дмитро Громов та Олег Ладиженський не писали документальної прози — лише художню. Ніколи не вели щоденників. Але вторгнення в Україну все змінило. Ці щоденники — не фантастика, звична для Олді. Інша мова, інший стиль, відповідно до обставин. Ці нотатки писалися в обстрілюваних містах, підвалах i бомбосховищах, евакуаційних поїздах i автобусах, на орендованих квартирах у коротких паузах «волонтерської лихоманки», між дзвінками друзям i близьким.
