Тому, що ти є

ті, кого ми любимо, заслуговують на щастя найбільше. Нехай і не з нами, нехай із кимсь іншим

: ніколи не буває запізно, навіть тоді, коли вже точно спізнилися…

Гидке те слово — «стабільність», бо в болоті також панує стабільність, однак від того болото не перестає тхнути болотом.

Завжди будь там, де твоє серце, де ти найпотрібніший.

І що то за дурень вигадав: очі не бачать — серце не болить? Болить, та ще й як! Але чи можна заховатися від кохання, якщо воно не сонце, навіть і не хмара, а частинка тебе? Від себе не втечеш.

«Швидше переможеш розсудливістю, аніж гнівом».

Жалість інколи перетворює нас на рабів і змушує йти на самопожертви.

кохають не за щось, а просто так,

Знаєш, коли довго говорити на оселедець «кориця», навіть запахне нею.

Ні, не так — не закоханого, бо той стан закоханості часто-густо минає, а щось майже космічне, коли від першого погляду на неї розумієш: вона для тебе ВСЕ. І варто жити тільки тому, що вона Є.